ОТОРОПІ́ННЯ, я, сер., розм. Стан за значенням оторопіти. Маруся не так скоро вийшла зі свого оторопіння й переляку і довгий час не могла вимовити ні слова (Гнат Хоткевич, II, 1966, 50); Вона слухала його плутану мову, й поволі оторопіння минало (Євген Гуцало, Передчуття.., 1971, 188).
ОТОРОПІННЯ
Тлумачення слова