ОТО́ЧУЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до оточувати. Параскіца хрестилась та била поклони, а на обличчях оточуючої її жіноти малювався кислий вираз (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 277); Око від перевтоми закривається. Хворий втрачає контакт з оточуючим світом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 99).
ОТОЧУЮЧИЙ
Тлумачення слова