ОТЬМАРЮВАТИ, гоп, недок., ОТЬМАРИТИ, рить, док., перех., рідко.
1. Покривати мороком, темрявою; затемнювати, затьмарювати. Колючі будяки,.. кучеряві коров’яки — все тягнеться, випирається до золотого сонця, шумить буйною дібровою, отьмарює ясний світ (Степан Васильченко, II, 1959, 19).
2. перен. Позбавляти здатності усвідомлювати свої дії, вчинки; запаморочувати. Події розвивалися надто загрозливо, ніхто не в силі вгамувати хлопців — розпалені пристрасті отьмарили голови (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 187).