ОТІ́НЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до отінити. Глянь, з Афонської затоки звільна барка випливає, із отіненого плаю геп на сонячний біжить (Іван Франко, XI, 1952, 213); Отінений ясенями, примостився, ґанком на вулицю, чепурний будиночок (Яків Качура, II, 1958, 38).
ОТІНЕНИЙ
Тлумачення слова