ОТЕТЕРІ́ЛО, розм. Присл. до отетерілий 2. Орест отетеріло стояв перед цими гігантськими спорудами і почував себе безсилим і нікчемним (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 353); Какура отетеріло витріщив очі, щоки його надулися.., бриль зсунувся на потилицю (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 10).
ОТЕТЕРІЛО
Тлумачення слова