ОТЕ́РПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до отерпнути і отерпти. Данько.., отерплий від напруги, застиг з картузом у руці (Олесь Гончар, I, 1959, 47); Веретено випало з отерплих пальців молодиці й покотилось по долівці (Михайло Стельмах, I, 1962, 350).