ОТЕПЕ́Р, присл., розм. Підсил. до тепер; ось тепер. «Отепер вже я відпочину на старості літ..», — думала баба Зінька, сидячи в своїй просторій світлиці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 372); Повиймавши хліб з печі, Катря оце вже либонь і вправилась була. Отепер можна й спочивати (Андрій Головко, II, 1957, 290).
ОТЕПЕР
Тлумачення слова