ОТЧИЧІ

О́ТЧИЧІ, ів, мн. (одн. отчич, а, чол.). Селяни в Росії, на Україні та в феодальній Литві XV—XVI ст., предків яких феодали позбавили права переходу і закріпачили. Посилюючи експлуатацію селянства, феодали одночасно прагнули обернути селян «похожих», тобто селян, що були феодально залежними, але зберігали право переходу з одного феодального володіння в інше.., в «непохожих», «отчичів», тобто в кріпаків, позбавлених цього права (Історія УРСР, I, 1953, 130).