ОТАМАНУВА́ННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. отаманувати. — На плечі мені, — провадив далі епископ, — упало ще й отаманування в полку… (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 249); Він.. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (Михайло Стельмах, II, 1962, 357).
ОТАМАНУВАННЯ
Тлумачення слова