ОТАМА́НША, і, жін., розм.
1. Дружина отамана. Отаманша винесла [забродчикам] на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249).
2. рідко. Жіночий рід до отаман 3, 4. [Сотник:] Ще й те: Хто ж в замку тут отаманшею буде? Я думав би — Свиридиха?.. (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 547); Тітка Варвара.., в якій колишні фальцфейнівські заробітчани та батраки легко могли б впізнати маячанську отаманшу, стрижійку овець.., весело кинула перед собою торбу з харчами (Олесь Гончар, II, 1959, 292).