ОСВО́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до освоїти. На освоєних землях запровадили спеціальну сівозміну (Хлібороб України, 6, 1965, 18); Всупереч його сподіванням, виявилось, що автострада уже була освоєна (Олесь Гончар, III, 1959, 433); — Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків.., а освоєні чоловіком, укривають незліченними ото рами широкі степи та високі полонини (Іван Франко, IV, 1950, 120);
// освоєно, безос. присудк. сл. Ставкову площу освоєно для розведення коропа (Наука і життя, 10, 1956, 21).
2. у знач. прикм., рідко. Який освоївся з ким-, чим-небудь, призвичаївся до когось, чогось. Наш війт був ще недавно вибраний, то й не зовсім іще освоєний з панами (Іван Франко, II, 1950, 32).
3. у знач. прикм., діал. Ознайомлений. — Освоєні поверховно з поодинокими галузями наук.., думають [жінки], що вони справді доволі озброєні супроти вимог життя (Ольга Кобилянська, I, 1956, 71).