ОСУ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСУША́ТИ, аю, аєш, недок., ОСУШИ́ТИ, осушу, осушиш, док., перех.
1. Відводячи надмірну, зайву вологу, робити придатним для господарського використання (заболочений ґрунт). Меліоративні роботи на схід від містечка осушували болота, а вслід за ними поставали нові, залізобетонні будиночки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 504); Для того, щоб осушити болото, треба насамперед відвести з нього зайву воду, прорити канали (Наука і життя, 10, 1962, 43);
// Робити сухим, відводячи воду (про водойму). — Осушимо став, збільшимо площу землі, посадимо капусту, — вирішив В’юн (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 72).
2. розм. Повністю, до дна випивати вміст чого-небудь. Купець осушив ковша, крекнув, витер вуса, пожбурив медоварові великого шкіряного гамана (Павло Загребельний, Диво, 1968, 115); Обмінявшись кров’ю, дружинники виповнили клятвені келихи янтарним вином і мовчки осушили їх (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 143).
3. рідко. Робити що-небудь сухим по поверхні; обсушувати. Зійде сонце, Осушить [могили], пригріє (Тарас Шевченко, I, 1963, 100).