ОСТИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має великі остюки. Навколо.. плюскотять на вузьких нивах остисті і безості пшениці (Михайло Стельмах, II, 1962, 408); Син милується остистим пучком, колос як перебраний! ..Сортове жито, зернисте (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 325).
2. перен. Схожий на пучок остюків; колючий. Німець мовчав, одстобурчивши остисту бороду (Панас Мирний, I, 1954, 202).
3. спец. Який має вигляд ості, остей. Вершини поперекових і остистих відростків хребців до 18 років .. лишаються вкритими хрящем (Шкільна гігієна, 1954, 68).