ОСТИ́ГЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до остигнути і остигти. Парувала під хвилею теплого повітря остигла за ніч земля (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 216); * Образно. Минулися молодії Веселії літа, Немає з ким остиглого Серденька нагріти (Тарас Шевченко, II, 1953, 149).