ОСТУДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТУДИТИ, туджу, тудиш, док., перех.
1. Те саме, що охолоджувати. Обкладали [люди] стіни осель картоплинням, різним сухим бадиллям, щоб узимку була тепла хата, не остуджували її вітри та завірюхи (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 338); Життя давно остудило Вурдила і перетворило його на спокійного спостерігача (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 188); Катря його не тільки порадувала, а й остудила його запал, вгамувала наче його розтроюджене серце (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 435); Спокійні роздуми його ніби трохи остудили Богдана (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 24); * Образно. Це була та [материнська] любов, яку не можуть остудити ні сибірські холодні вітри.., ні каторга, ні Сахалін (Олесь Донченко, III, 1950, 79);
// Обдавати, обвівати прохолодою; освіжати, прохолоджувати. Легенький вітер сушив на йому [Денисові] мокру сорочку і старанно остуджував розгарячіле тіло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 247).
2. Те саме, що застуджувати 1. Гаврило молоко возить, чи стане він в багнищі топтатись? Щоб остудить ноги, пороз’їдало щоб, покрутило, осокою порізало? (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 200).