ОСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до остригти. Пішов по шерсть, а вернувсь сам острижений (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 236); Бруднувато-білі, вже острижені мериноси надсадно дихають, ховають голови від спеки у власну тінь (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5).
ОСТРИЖЕНИЙ
Тлумачення слова