ОСТРЕВА́, и, жін., діал. Закріплена вертикально на поверхні землі верхня частина стовбура дерева (перев. смереки), на яку складають сіно або снопи. Збирав [Іван] квітки і косичив ними свою кресаню, а утомившись, лягав десь під сіном, що сохло на остревах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 307).
ОСТРЕВА
Тлумачення слова