ОСТРА́ШКА, и, жін., розм.
1. Почуття страху; побоювання, настрашка. А коли він з ким обійшовся круто, то це, щоб у інших острашка була (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 162).
2. Погрозливо попередження, що викликає почуття страху; погроза страхом. І враз ожив, заграв орган, і для острашки в той же мент ударив кулемет (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 313).