ОСТОВПІ́ННЯ, я, сер. Стан за значенням остовпіти. Якусь мить він стояв у німому остовпінні, вхопившись рукою за щоку (Петро Колесник, Терен.., 1959, 23); Після перших секунд остовпіння Микоша аж тепер зрозумів, що сталося (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 284).
ОСТОВПІННЯ
Тлумачення слова