ОСТОВПІ́ЛО. Присл. до остовпілий 2. Еріх Лешнер стояв остовпіло. Невже йому можуть дати землю? Невже цей офіцер казав правду? (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 42); — Сідай, сідай, синашу! — масно заговорив Жежеря, коли він остовпіло кліпав очима біля дверей — від збентеження, від яскравого світла (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 139).
ОСТОВПІЛО
Тлумачення слова