ОСТОГИ́ДЛИЙ, а, е. Який до краю обрид, став гидким, нестерпним. Якісь даремні надії.. розбивались об гострі пороги остогидлого життя та утрат, нужди та недостачі… (Панас Мирний, III, 1954, 23); Світ, серед якого жив [Гоголь], був ненависний і остогидлий (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 427).
ОСТОГИДЛИЙ
Тлумачення слова