ОСТОБІСІТИ, ію, ієш, док., фам. До краю обриднути; остогидіти. [Микита:] Якщо тобі обрид, то так і скажи. [Митродора:] Не то що обрид, а остогид, остобісів із своїми вигадками (Володимир Самійленко, II, 1958, 161); Нудив [Антон] світом. Остобісіла і горілка, і земляки (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 110);
// безос. — А в філософії я.. покинув знов книжки. Гуляв, гуляв, аж до кінця курса, аж остобісіло! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 127).
ОСТОБІСІТИ
Тлумачення слова