ОСТЬ, і, жін.
1. рідко. Те саме, що остюк. Струшує [вітер] росу з трав, розгойдує, хилить до землі білі квіти ромену,.. тільки тирса, супротивиться, підіймає вгору свої пружні ості й мінлива сивина затягає поле з краю в край (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 43); Сім’янка ковили.. несе закручену штопором і зігнуту під прямим кутом пухнасту ость (Знання та праця, 6, 1965, 16);
// розм. Голчастий виріст у деяких рослин; колючка. Там, синяк стояв, виставивши свої колючі ості (Панас Мирний, ї, 1954, 255).
2. збірн., спец. Волосинки в хутрі тварини, що відрізняються від решти шерсті довжиною і кольором. У продаж боброве хутро надходить без ості, яку вищипують (Наука і життя, 8, 1959, 34); Високоякісні шкурки одержують тільки від повноволосих кролів, з частою остю й густим пухом (Хлібороб України, 2, 1969, 49).