О́СТЕНЬ, я, чол. Риболовецьке знаряддя, схоже на вила, з зазубреними ріжками для утримування настромленої риби. Відомі остені, за допомогою яких вбивали велику рибу. Остені мали один, два і три зубці (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 412).
ОСТЕНЬ
Тлумачення слова