ОСТАТО́ЧНИЙ, а, е.
1. Одержаний у кінцевому результаті. В остаточній редакції поеми закохується він [Демон] у молоду, веселу, щасливу дівчину-грузинку (Максим Рильський, III, 1956, 206); З спокійною об’єктивністю оглядала себе [Катерина] в дзеркалі й прийшла до остаточного висновку, що дівчина напроти таки негарна (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 506);
// Повністю з’ясований, виявлений. Брянський оцінював бій не лиш? за його остаточними результатами, ..а ще й за тим, як цей бій був підготовлений, проведений (Олесь Гончар, III, 1959, 52);
// Який має виявити кінцеві результати; вирішальний. — Настуню, — заговорив він.. — Позавтра остаточний бій (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 546).
2. Який не може бути змінений, переглянутий. — Після школи піду в медичний. Уже ніяких вагань, рішення остаточне (Олесь Донченко, V, 1957, 504); То найстрашніший суд — наш власний суд, Де присуди суворі й остаточні. Де вироки з собою не несуть Можливостей для виправдань преточних (Віталій Коротич, Поезії, 1967, 56);
// Доведений до кінця; повний, цілковитий. Зараз армія наступала, і бійцям хотілося, щоб хтось довів, що цей наступ уже не припиниться аж до остаточної перемоги (Іван Багмут, Записки.., 1961, 32); Все вирішувалось у ті дні на морських шляхах; одні кораблі звозили у Крим живу силу, рятуючи її від остаточного розгрому, інші кораблі.. везли.. із закордону бойове спорядження (Олесь Гончар, II, 1959, 378); Остаточна перемога соціалізму.