ОСТАТОЧНО, присл. Повністю, цілком; до кінця. — Коли пан улаштує тут ярмарок.., справа остаточно залагодиться (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 26); Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився і що це вона так зуміла його перевиховати (Олесь Донченко, V, 1957, 448); Дощ остаточно змив з одягу шкарубке багно (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 97);
// Без якихось змін; безповоротно. Після того, як загін Килигея остаточно закріпився в Хорлах, на нього.. було покладено охорону всього чорноморського узбережжя (Олесь Гончар, II, 1959, 72); Перемога соціалізму в усьому світі остаточно усуне соціальні і національні причини виникнення всяких воєн (Програма КПРС, 1961, 51).
ОСТАТОЧНО
Тлумачення слова