ОСПІ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оспівати. І знов на горах я, овіяних вітрами, Казками вільних полонин, Оспіваних, ограних вівчарями, Налитих ладаном ялин (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 376); Ім’я Володимира Ілліча Леніна з любов’ю оспіване в радянській народній творчості (Народна творчість та етнографія, 1, 1969, 6);
// оспівано, безос. присудк. сл. Наша література по праву пишається творами, в яких оспівано лицарів революції, безсмертний подвиг радянських людей на полях битв проти фашизму (Літературна Україна, 20.XI 1970, 1).
ОСПІВАНИЙ
Тлумачення слова