ОСОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до осовіти. Часом Галя цілу ніч продумає так, приливаючи думки гарячими слізьми, і на другий день устане з червоними осовілими очима, з невиспаною головою (Панас Мирний, IV, 1955, 75).
ОСОВІЛИЙ
Тлумачення слова