ОСОРО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осоромити. Грицько сидів у класі осоромлений, вражений, нічого не чув, не бачив, холодний піт виступив у його на лобі (Степан Васильченко, I, 1959, 174); Гнітила дівку одна думка: де то їй дітися, хто привіта її, осміяну, осоромлену? (Любов Яновська, I, 1959, 38); * Образно. Осоромлена смерть геть одійде набік перед його [М. В. Лисенка] величною постаттю, ..щоб не дивитися, як свята Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Бояна певми рущим вінком слави (Панас Мирний, V, 1955, 316).
ОСОРОМЛЕНИЙ
Тлумачення слова