ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а. чол. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін. Основоположники теорії наукового комунізму Маркс і Енгельс відкрили закономірності суспільного розвитку і вказали людству шлях до визволення з-під гніту експлуатації (Комуніст України, 4, 1961, 5); Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (Мистецтво, 1, 1961, 22); На сторінках літопису українського реалістичного театру золотими літерами історія викарбувала ім’я Кропивницького, основоположника нашого професіонального театру (Мистецтво, 4, 1965, 16).
ОСНОВОПОЛОЖНИК
Тлумачення слова