ОСНА́ЩУВАТИ, ую, уєш і ОСНАЩА́ТИ, аю, аєш, недок., ОСНАСТИ́ТИ, ащу, астиш, док., перех.
1. Забезпечувати необхідними технічними засобами, обладнанням. Бригада збирає оті суденця.., складає і зварює їхні корпуси, монтує, в них потужні точні машини, оснащує тонкими навігаційними приладами (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 15); Жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом.., ще інший хтось уже оснащує рубку радіоапаратурою, встановлює навігаційні прилади (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 341); Соціалістична промисловість оснастила сільське господарство країни могутньою технікою (Наука і життя, 6, 1959, 51);
// Забезпечувати якими-небудь пристроями. Червона піхота і навіть кавалеристи.. пиряли на. собі шпали та важезні мішки з піском, будуючи із них бійниці, оснащаючи ними найбільш вразливі місця (Олесь Гончар, II, 1959, 107).
2. Обладнувати снастями (судно, човен і т. ін.). [Охрім:] Ублагав мене Івась, Щоб човна йому припас Із ялини! Спорядив, і оснастив (Марко Кропивницький, IV, 1959, 113).