ОСНА́ЩЕНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до оснастити. Чудесні діла нашого народу на неозорих його полях.., в глибинах оснащених повою технікою шахт і рудників, у світлих його містах і селах (Максим Рильський, IX, 1962, 185); Київська ГЕС — перша в радянському гідробудівництві станція, оснащена горизонтальними турбінами (Знання та праця, 6, 1965, 23);
// оснащено, безос. присудк. сл. Траулер оснащено найновішим навігаційним устаткуванням (Радянська Україна, 10.IX 1962, 1).
ОСНАЩЕНИЙ
Тлумачення слова