ОСМИ́СЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до осмислити. Думки проясніли, практика була осмислена високою освітою і знанням (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 76); Микола палко полюбив осмислені, повні поезії і творчості дороги (Терень Масенко, Життя.., 1960, 112).
2. у знач. прикм. Свідомий, розумний. Тому, хто не знав його.., могло здатися, що в його погляді більше недружелюбної настороженості, ніж.. осмисленого ставлення до того, що відбуваються (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 38).