ОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до осмутити.
2. у знач. прикм. Смутний, невеселий. Мусій Завірюха кидає на осмучені дівочі лиця бадьорий погляд. Чи є підстава для тривоги? (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 39).
ОСМУЧЕНИЙ
Тлумачення слова