ОСМІЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСМІЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОСМІЛИТИ, лю, лиш, док., перех., рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати. [Хілон:] Ся порада, учителю, осмілює мене. Признаюся тобі: я не покину науки (Леся Українка, III, 1952, 417); Той перехід Мартина осмілив і Мирона, і він перейшов через воду і побіг горі огородом додому (Іван Франко, I, 1955, 233);
// діал. Заохочувати. Отак почала стара.. осмілювати молодята та наводити їх на думку, що були би собі добра пара (Осип Маковей, Вибр.. 1954, 123).
ОСМІЛЮВАТИ
Тлумачення слова