О́СМІХ, у, чол., рідко. Посмішка, усміх. Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (Нечуй-Левицький, I, 1950, 185); То щастя небесне — сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твій! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 62); У комісара й у міністра на губах легенький осміх, ніби вони головували на родинному святі (Юрій Яновський, II, 1958, 115).
ОСМІХ
Тлумачення слова