ОСМІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осміяти. Найбільш хвилювало те, що в п’єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 142); Дівчині світ затьмарився, дуже незручно почувала себе, осміяна, мало не заплакала (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 6).
ОСМІЯНИЙ
Тлумачення слова