ОСЛИ́ЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ослизнути. По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір’я й гадючі линовища (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); Припавши грудьми до холодної, ослизлої землі, почав [Шло груд] відганяти від себе тягучі думи (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 240); Звільна котиться бричка по ослизлій дорозі (Іван Франко, VII, 1951, 289); На господаря зирнув ослизлим оком старий кінь і тихо заіржав (Петро Панч, II, 1956, 13).
ОСЛИЗЛИЙ
Тлумачення слова