ОСЛУ́ШНИЦЯ, і, жін., книжн., заст. Жіночий рід до ослушник. Коли, метнувши громи навіжені, Став Єву бог із раю проганять, Він їй сказав: — Ослушнице зухвала! Мені твого не треба каяття (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 19).
ОСЛУШНИЦЯ
Тлумачення слова