ОСЛУШЕ́НСТВО, а, сер., книжн., заст. Вияв непослуху, непокори. — Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Та щоб у повіті команда інвалідів та козаків була напоготові, щоб свавільників і різних підбурювачів до ослушенства приборкувати (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 28).
ОСЛУШЕНСТВО
Тлумачення слова