ОСЛУШЕ́НЕЦЬ, іщя, чол., книжн., заст. Той, хто виявляє непослух, непокору. — Невистачало, щоб ці п’яниці та ослушенці скаржилися на управителя та інших слуг (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 34).
ОСЛУШЕНЕЦЬ
Тлумачення слова
ОСЛУШЕ́НЕЦЬ, іщя, чол., книжн., заст. Той, хто виявляє непослух, непокору. — Невистачало, щоб ці п’яниці та ослушенці скаржилися на управителя та інших слуг (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 34).