ОСЛІПЛЕНИЙ

ОСЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осліпити. Осліплений незвичним світлом, в’язень закриває очі руками (Леся Українка, II, 1951, 187);
//  осліплено, безос. присудк. сл. Сто сорок чотири сотні воїнів Саму їла було осліплено, і на кожну сотню приділено одного одноокого поводиря (Павло Загребельний, Диво, 1968, 280).