ОСЛІ́НЕЦЬ, нця, чол. Зменш. до ослін. Хмельницький сів на дубовім ослінці край вікна (Іван Франко, IV, 1950, 175); В хату Оленка ввійшла, лампу на стіл узяла, скриньку біля столу на ослінці поставила (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 139).
ОСЛІНЕЦЬ
Тлумачення слова