ОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ославити. Дарма Марко завіряв, що за власну образу побився з недругом. Не повірила [Текля]. І без того ославлена на людях, на все село поговір… (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 248); Муж той звався Кирило Нетрій і був родом.. з села Перегинська, ославленого місця уродження капітана опришків Довбуша (Іван Франко, VIII, 1952, 111); Семен Лодиженко спеціально приїхав у Наманган до нього, до ославленого Саїда Алі Мухтарова, щоб забрати його й повезти на Голодний Степ (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 341).
ОСЛАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова