ОСЛА́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ослабити. Знов ходить по казні [тюремній камері] Андрій, блідий і ослаблений недостачею свіжого повітря, і думає (Іван Франко, I, 1955, 308); Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 326);
// у знач. прикм. Ослаблений голос.
ОСЛАБЛЕНИЙ
Тлумачення слова