ОСКЛЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оскляніти. В осклянілих очах дідича.. відчувався подих смерті (Михайло Стельмах, I, 1962, 329); Вона була — немов несповна розуму. Накручувала на руку косу, дивилася осклянілими очима в куток (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 227).
ОСКЛЯНІЛИЙ
Тлумачення слова