ОСКІЛОК

ОСКІ́ЛОК, лка, чол., рідко. Відбитий, відколотий шматок чого-небудь твердого; скалка, тріска. Біля каганця сидів сивий дід, оскілком з очеретини підтягав ганчір’яного ґнота (Іван Ле, Україна, 1940, 204);  * Образно. Рудіє небо. Пісно звідтіля Присвічує молодика оскілок (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 104).
♦ Оскілками дивитися — дивитися на кого-небудь неприязно, вороже. Харон, таких гостей уздрівши, Оскілками на їх дививсь, Як бик скажений, заревівши, Запінивсь дуже і озливсь (Іван Котляревський, I, 1952, 132).