ОСЬМИ́НА, и, жін., діал.
1. Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.). А Наум в шинок заїхав, випив там осьмину (Українські поети-романтики.., 1968, 552).
2. Народна міра землі, що дорівнювала восьмій частині десятини (близько 0,14 гектара). Кожен до своєї ниви взявся і там-таки по широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (Андрій Головко, II, 1957, 236).