ОСЬДЕ, розм.
1. присл. Ось тут; у цьому місці. — Ти тут, Соломіє? — питав він і дрімав далі. — Тут, тут… осьде (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358); [Катря:] Я осьдечки, бабусю, я осьде! (Степан Васильченко, III, 1960, 249).
2. част. вказ. Те саме, що ось 1, 4. — Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав… — І показав [Іван Гус] Перед народом (Тарас Шевченко, I, 1963, 265); — Осьде й татко! Ну, признайся: де ти, татку, де ти зник? (Павло Тичина, II, 1957, 325).