ОСЬ-ОСЬ, присл., розм.
1. Зараз, у цю мить. Вже їй здасться, що ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 250); Тихо й нудно і спека пекельна… Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись (Степан Васильченко, I, 1959, 123); Очі [в матері] сухі, а горло здавлює так, що дух забива, ось-ось задихнеться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 402);
// Скоро, незабаром. Лазар чекав. Ось-ось покличуть і поведуть: почнеться нова робота, нове життя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 196); Ось-ось земля покличе сівачів у поле (Олесь Гончар, II, 1959, 39).
2. Зовсім близько. Ось-ось вони [річечки] перед очима грають; ще трохи — і ви загасите нестямную згагу (Панас Мирний, IV, 1955, 313); Льох — ось-ось, тільки ще трохи двором (Андрій Головко, II, 1957, 174).